Микола Вороний-"Інфанта"

Твори українською мовою.Читати онлайн.

    Різьблю свій сон... От ніби вчора ми
    Зійшлись,— і стріча та жива.
    На землю тканками прозорими
    Лягли осінні дерева.
    
    Акордами проміннострунними
    День хвилював і тихо гас.
    Над килимами вогнелунними
    Венера кинула алмаз.
    
    У завивалі мрійнотканому
    Дрімала синя далечинь,—
    І от на обрії туманному
    Замиготіла ваша тінь.
    
    Дзвінкою чорною сильветою
    Вона упала на емаль,
    А поза нею вуалетою
    Стелився попелястий жаль.
    
    Ви йшли, як сон, як міф укоханий,
    Що виринає з тьми століть.
    Вітали вас — мій дух сполоханий,
    Рум’яне сяйво і блакить.
    
    Бриніли в серці домінантою
    Чуття побожної хвали,
    Коли величною інфантою
    Ви поуз мене перейшли.
    
    Ви усміхнулись яснозоряно
    Холодним полиском очей,—
    І я схилився упокорено,
    Діткнутий лезом двох мечей.
    
    Освячений, в солодкій муці я
    Був по той бік добра і зла...
    А наді мною Революція
    В червоній заграві пливла.

Повний текст вірша Миколи Вороного.
Твір входить до шкільної програми 10-го класу з української літератури

Дивіться також