Тарас Шевченко-"До Основ'яненка"

Твори українською мовою.Читати онлайн.

    Б'ють пороги; місяць сходить,
    Як і перше сходив...
    Нема Січі, пропав і той,
    Хто всім верховодив!
    Нема Січі; очерети
    У Дніпра питають:
    "Де то наші діти ділись,
    Де вони гуляють?"
    Чайка скиглить літаючи,
    Мов за дітьми плаче;
    Сонце гріє, вітер віє
    На степу козачім.
    На тім степу скрізь могили
    Стоять та сумують;
    Питаються у буйного:
    "Де наші панують?
    Де панують, бенкетують?
    Де ви забарились?
    Вернітеся! дивітеся —
    Жита похилились,
    Де паслися ваші коні,
    Де тирса шуміла,
    Де кров ляха, татарина
    Морем червоніла.
    Вернітеся!" — "Не вернуться!
    Заграло, сказало
    Синє море. — Не вернуться,
    Навіки пропали!"
    Правда, море, правда, синє!
    Такая їх доля:
    Не вернуться сподівані,
    Не вернеться воля,
    Не вернуться запорожці,
    Не встануть гетьмани,
    Не покриють Україну
    Червоні жупани!
    Обідрана, сиротою
    Понад Дніпром плаче;
    Тяжко-важко сиротині,
    А ніхто не бачить...
    Тілько ворог, щ.о сміється...
    Смійся, лютий враже!
    Та не дуже, бо все гине, —
    Слава не поляже;
    Не поляже, а розкаже,
    Що діялось в світі,
    Чия правда, чия кривда
    І чиї ми діти.
    Наша дума, наша пісня
    Не вмре, не загине...
    От де, люде, наша слава,
    Слава України!
    Без золота, без каменю,
    Без хитрої мови,
    А голосна та правдива,
    Як господа слово.
    Чи так, батьку отамане?
    Чи правду співаю?
    Ех, якби-то!.. Та що й казать?
    Кебети не маю.
    А до того — Московщина,
    Кругом чужі люде.
    "Не потурай", — може, скажеш,
    Та що з того буде?
    Насміються на псалом той,
    Що виллю сльозами;
    Насміються... Тяжко, батьку,
    Жити з ворогами!
    Поборовся б і я, може,
    Якби малось сили;
    Заспівав би, — був голосок,
    Та позички з'їли.
    Отаке-то лихо тяжке,
    Батьку ти мій, друже!
    Блуджу в снігах та сам собі:
    "Ой не шуми, луже!"
    Не втну більше. А ти, батьку,
    Як сам здоров знаєш;
    Тебе люде поважають,
    Добрий голос маєш;
    Співай же їм, мій голубе,
    Про Січ, про могили,
    Коли яку насипали,
    Кого положили.
    Про старину, про те диво,
    Що було, минуло —
    Утни, батьку, щоб нехотя
    На ввесь світ почули,
    Що діялось в Україні,
    За що погибала,
    За що слава козацькая
    На всім світі стала!
    Утни, батьку, орле сизий!
    Нехай я заплачу,
    Нехай свою Україну
    Я ще раз побачу,
    Нехай ще раз послухаю,
    Як те море грає,
    Як дівчина під вербою
    Гриця заспіває.
    Нехай ще раз усміхнеться
    Серце на чужині,
    Поки ляже в чужу землю,
    В чужій домовині.

Повний текст вірша Тараса Шевченка.
Твір входить до шкільної програми 9-го класу з української літератури, а також до програми ЗНО 2018 року (зовнішнього незалежного тестування) з української літератури

Дивіться також