Михайло Петренко-"Небо"

Твори українською мовою.Читати онлайн.

    Дивлюсь я на небо та й думку гадаю:
    Чому я не сокіл, чому не літаю,
    Чому мені, боже, ти криллів не дав?
    Я б землю покинув і в небо злітав!
    Далеко за хмари, подальше од світу,
    Шукать собі долі, на горе привіту,
    І ласки у зірок, у сонця просить,
    У світі їх яснім все горе втопить;
    Бо долі ще змалу здаюся не любий,
    Я наймит у неї, хлопцюга приблудний;
    Чужий я у долі, чужий у людей:
    Хіба ж хто кохає нерідних дітей?
    Кохаюся лихом, привіту не знаю,
    І гірко, і марно свій вік коротаю;
    І в горі спізнав я, що тільки одна, —
    Далекеє небо, — моя сторона.
    І на світі гірко; як стане ще гірше,
    Я очі на небо, — мені веселіше!
    І в думках забуду, що я сирота,
    І думка далеко, високо літа.
    Коли б мені крилля, орлячі ті крилля.
    Я землю б покинув, і на новосілля
    Орлом бистрокрилим у небо польнув,
    І в хмарах навіки од світу втонув!

Повний текст вірша Михайла Петренка.
Твір входить до шкільної програми 0-го класу з української літератури

Дивіться також