Григорій Сковорода-"Всякому місту — звичай і права"

Твори українською мовою.Читати онлайн.

    Всякому місту — звичай і права,
    Всяка тримає свій ум голова;
    Всякому серцю — любов і тепло,
    Всякеє горло свій смак віднайшло.
    Я ж у полоні нав'язливих дум:
    Лише одне непокоїть мій ум.
    
    Панські Петро для чинів тре кутки,
    Федір-купець обдурити прудкий,
    Той зводить дім свій на модний манір,
    Інший гендлює, візьми перевір!
    Я ж у полоні нав'язливих дум:
    Лише одне непокоїть мій ум.
    
    Той безперервно стягає поля,
    Сей іноземних заводить телят.
    Ті на ловецтво готують собак,
    В сих дім, як вулик, гуде від гуляк.
    Я ж у полоні нав'язливих дум:
    Лише одне непокоїть мій ум.
    
    Ладить юриста на смак свій права,
    З диспутів учню тріщить голова,
    Тих непокоїть Венерин амур *,
    Всяхому голову крутить свій дур.
    В мене ж турботи тільки одні,
    Як з ясним розумом вмерти мені.
    
    Знаю, що смерть — як коса замашна,
    Навіть царя не обійде вона.
    Байдуже смерті, мужик то чи цар,-
    Все пожере, як солому пожар.
    Хто ж бо зневажить страшну її сталь?
    Той, в кого совість, як чистий кришталь...
    
    Всякому городу нрав и права;
    Всяка имеет свой ум голова;
    Всякому сердцу своя есть любовь,
    Всякому горлу свой есть вкус каков,
    А мне одна только в свете дума,
    А мне одно только не идет с ума.
    
    Петр для чинов углы панскіи трет,
    Федька-купец при аршине, все лжет.
    Тот строит дом свой на новый манер,
    Тот все в процентах, пожалуй, поверь!
    А мне одна только в свете дума,
    А мне одно только не идет с ума.
    
    Тот непрестанно стягает грунта,
    Сей иностранны заводит скота.
    Те формируют на ловлю собак,
    Сих шумит дом от гостей, как кабак,-
    А мне. одна только в свете дума,
    А мне одно только не идет с ума.
    
    Строит на свой тон юриста права,
    С диспут студенту трещит голова.
    Тех безпокоит Венерин амур,
    Всякому голову мучит свой дур,-
    А мне. одна только в свете дума,
    Как бы умерти мне не без ума.
    
    Смерте страшна, замашная косо!
    Ты не щадиш и царских волосов,
    Ты не глядиш, где мужик, а где царь,-
    Все жереш так, как солому пожар.
    Кто ж на ея плюет острую сталь?
    Тот, чія совесть, как чистый хрусталь...
    

Повний текст вірша Григорія Сковороди.
Твір входить до шкільної програми 9-го класу з української літератури, а також до програми ЗНО 2018 року (зовнішнього незалежного тестування) з української літератури

Дивіться також