Євген Гребінка-"Човен"

Твори українською мовою.Читати онлайн.

    Заграло, запінилось синєє море,
    І буйнії вітри по морю шумлять,
    І хвиля гуляє, мов чорнії гори
    Одна за другою біжать.
    Як темная нічка, насупились хмари,
    В тих хмарах, мов голос небесної кари,
    За громом громи гуркотять.
    
    І грає, і піниться синєє море.
    Хтось човен на море пустив,
    Бурхнув він по хвилі, ниряє на волі,
    Од берега геть покотив;
    Качається, бідний, один без весельця.
    Ох, жаль мені човна, ох, жаль мого серця!
    Чого він під бурю поплив?
    
    Ущухнуло море, і хвилі вляглися;
    Пустують по піні мавки;
    Уп'ять забіліли, уп'ять простяглися
    По морю кругом байдаки;
    Де ж човен'дівався, де плавле, мій милий?
    Мабуть, він не плавле, бо онде по хвилі
    Біліють із його тріски.
    
    Як човнові море, для мене світ білий
    Ізмалку здавався страшним;
    Да як заховаться? не можна ж вік цілий
    Пробути з собою, одним.
    Прощай, мій покою, пускаюсь у море!
    І, може, недоля і лютеє горе .
    Пограються з човном моїм.

Повний текст вірша Євгена Гребінки.
Твір входить до шкільної програми 9-го класу з української літератури

Дивіться також